Ворона і гадюка
На дупластій, головастій вербі над річкою звила собі Ворона
гніздо. Не сподіваючись ніякого лиха, нанесла яєць, висиділа, а коли
повикльовувалися з яєць Вороненята, стара Ворона полетіла шукати для них
поживи.
Та в дуплі тієї верби загніздилася чорна Гадюка. Вона тільки
того й ждала, щоби Ворона вивела молодих, і як тільки стара вилетіла з гнізда,
зараз Гадюка вилізла зі своєї нори, вповзла до гнізда, вхопила одно Вороненя і
понесла собі на обід. Прилетіла Ворона, бачить, що однієї дитини нема,
покракала, покракала та й перестала, бо що мала робити? А на другий день глядь:
уже й другої дитини нема; минув тиждень, а Воронині діти, ще й не опірившись,
усі пощезали. Що вже кракала та нарікала стара Ворона — ніщо не помогло.
Прийшлося нести ще раз яйця і висиджувати їх знов. Та ба, і
за другим разом сталося таке саме лихо. Як тільки Вороненята повикльовувалися і
мати полетіла шукати для них поживи, Гадюка день у день вилазила на вербу і
брала собі одно Вороненя за другим.
Та ось раз підгледіла Ворона, хто її ворог тяжкий. Побачила
Гадюку, коли та брала її останнє Вороненятко. То-то крику було на все поле! Та
що з того!
Хоч Ворона, стоячи біля входу до Гадючиної нори, надривала собі горло, лаючи та проклинаючи погану розбійницю, Гадюка в норі хрупала собі її дитинятко і почувала себе безпечно, знак5чи, що Ворона їй не може нічого зробити.
Хоч Ворона, стоячи біля входу до Гадючиної нори, надривала собі горло, лаючи та проклинаючи погану розбійницю, Гадюка в норі хрупала собі її дитинятко і почувала себе безпечно, знак5чи, що Ворона їй не може нічого зробити.
Поміркувала й сама Ворона, що крик і плач ні до чого не
доведуть, і пішла до куми. Лисички, що недалеко в крутому березі мала свою
домівку, просити поради.
— Ой кумонько,— мовила Ворона,— порадь мені, що маю робити з поганою сусідкою, чорною Гадюкою?
— Ой кумонько,— мовила Ворона,— порадь мені, що маю робити з поганою сусідкою, чорною Гадюкою?
Живе в тій самій вербі, що й я, та на моє лихо! Два рази вже
я висиділа діточок, і обидва рази ота злодійка повитягала мені їх з гнізда і
пожерла! А я ніяк не можу дістати її в тій норі.
Подумала Лисичка, головою похитала, хвостиком помахала та й
каже:
— Тут, кумонько, силою нічого не зробиш, тут треба пуститися на хитрощі.
— Та я те й сама бачу,— мовила Ворона,— коли-бо собі на лихо ніякої хитрості не можу придумати.
— Я тобі, кумо, ось що скажу. Ось тут до ріки часто царська дочка приходить купатися. Підстережи ти її, а коли царівна положить на березі золотий ланцюжок або іншу яку блискучу річ, то ти вхопи ту річ і лети з нею, але так, аби царські слуги бачили тебе. Вони будуть кричати і бігти за тобою, а ти лети просто до верби і кинь ту річ у Гадючине дупло, а сама лети геть.
— Тут, кумонько, силою нічого не зробиш, тут треба пуститися на хитрощі.
— Та я те й сама бачу,— мовила Ворона,— коли-бо собі на лихо ніякої хитрості не можу придумати.
— Я тобі, кумо, ось що скажу. Ось тут до ріки часто царська дочка приходить купатися. Підстережи ти її, а коли царівна положить на березі золотий ланцюжок або іншу яку блискучу річ, то ти вхопи ту річ і лети з нею, але так, аби царські слуги бачили тебе. Вони будуть кричати і бігти за тобою, а ти лети просто до верби і кинь ту річ у Гадючине дупло, а сама лети геть.
Побачиш тоді, що з того буде.
Послухала Ворона Лисиччиної ради. Як тільки царівна прийшла купатися і роздяглася на березі та положила на піску свій блискучий золотий ланцюжок, Ворона прилетіла та й хап той ланцюжок у дзьоб і давай тікати. Побачили царські слуги, з криком кинулися за Вороною, а та простісінько до своєї верби, кинула ланцюжок у Гадючину нору, а сама сіла собі на іншім дереві поблизу та й дивиться, що з того буде.
Послухала Ворона Лисиччиної ради. Як тільки царівна прийшла купатися і роздяглася на березі та положила на піску свій блискучий золотий ланцюжок, Ворона прилетіла та й хап той ланцюжок у дзьоб і давай тікати. Побачили царські слуги, з криком кинулися за Вороною, а та простісінько до своєї верби, кинула ланцюжок у Гадючину нору, а сама сіла собі на іншім дереві поблизу та й дивиться, що з того буде.
Прибігли слуги до верби. Вони бачили, що Ворона з ланцюжком
спускалася недалеко від землі, а потім підлетіла вже без ланцюжка. Значить,
десь тут його випустила! Почали шукати, аж далі один, угледівши дупло, зазирнув
до нього і побачив, що ланцюжок блищить усередині. Зараз вони розкопали нору,
аж бачать, у норі, звившися в клубок, лежить величезна чорна Гадюка. Не питали
слуги, що Гадюка в крадіжці зовсім не винна, витягли її з нори і вбили, а
ланцюжок забрали.
А Ворона дуже врадувалася, побачивши смерть свого ворога, і з того часу жила собі спокійно.
А Ворона дуже врадувалася, побачивши смерть свого ворога, і з того часу жила собі спокійно.
Іван Франко
Завдання
1.Твір “Ворона і Гадюка” за жанром є:
А) оповіданням
Б) казкою
В) легендою
2.Де Ворона
змістила гніздо?
А) на дубі
Б) на вербі
В) у лисячій норі
3.Хто поселився з
Вороною по сусідству?
А) Лисичка-кума
Б) чорна Гадюка
В) чорна Галка
4.Яке горе спіткало
Ворону?
А) Гадюка поранила вороненя
Б) Гадюка поїла пташенят
В) Гадюка зруйнувала гніздо Ворони
5.З’єднай частини речень
1-Довелося Вороні А) брала одне вороненя за другим
2-Лисичка порадила Б) нести ще раз яйця
3-Гадюка щодня вилазила на вербу і В) на хитрощі
взяти
6.Яке із-поміж поданих
прислів’їв відповідає змісту казки?
А) Чия відвага, того й перемога
Б) Де сила не може, там розум допоможе
В) Не краса красить, а розум
Немає коментарів:
Дописати коментар